«Паліативна допомога: що потрібно?»
Саме під такою назвою 13 вересня цього року відбувся круглий стіл - захід, що й відкрив інформаційну кампанію «Безцінна мить життя» для жителів міста Конотопа та Конотопського району. Приміщення забезпечили партнери проекту - Конотопський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Нагадаємо, що проект у нашому місті, в рамках конкурсу малих грантів «Підтримка ініціатив громадських організацій до Всесвітнього дня паліативної допомоги «Паліативна допомога дітям», виграв Міжнародний благодійний фонд «Крила Надії» м. Конотопа (керівник Рошкован Валерія Василівна).

В ході заходу було обговорено низку проблемних питань, пов’язаних із сучасним станом справ у сфері надання паліативної допомоги, підготовки та залучення фахівців і волонтерів; правові та психологічні аспекти з якими стикаються паліативні-хворі та їх рідні.

Проблем в цій сфері дійсно дуже багато і деякі з них мають загальнодержавний та системний характер. Чи не аби-яку долю перепон у розвитку паліативної допомоги в Україні становлять закони чи їх відсутність. Деякі нюанси законодавства можуть тривалий час бути нероз’яснені на рівні міст, сіл та селищ. Це стосується і болючого питання – знеболення. Так за словами Федченко Р. М., заступника головного лікаря Конотопської ЦРЛ, в лікарні наразі відсутні норми дитячих доз ліків.

Підготовка фахівців також залишає бажати кращого. Для Конотопського медичного училища на вивчення тем з паліативної допомоги виділяється лише 30 годин. Незважаючи на те, що медичні працівники періодично проходять курси з підвищення кваліфікації та долучаються до науково-практичних конференцій, залишається проблема в спеціальній підготовці спеціалістів, оскільки новітні методики розроблені за кордоном і через це коштують досить дорого. В деяких інших країнах, наприклад у Польщі та Білорусії, працює державна програма, яка дозволяє навчати та залучати сучасні технології в сфері паліативної допомоги.

Інша справа в тому, що в реаліях сьогодення увага лікарів спрямована лише на хворобу. Пацієнт розглядається через папірці призначень, аналізи та цифри статистичних даних. Волонтери, благодійні фонди та організації переймаються безпосередньо хворим, як людиною, як особистістю з певними потребами та бажаннями.

Там де перетинаються ці акценти, знаходяться і шляхи подолання проблем. В якості такого прикладу було запропоновано досвід хоспісного відділенні Краснопільської ЦРЛ. Однак в даному випадку, як і в інших подібних, є ще один фактор – відповідна програма.

Цей крок має зробити влада. Прийняття програми розвитку паліативної допомоги на рівні району чи міста дозволить зробити можливим відкриття центрів паліативної допомоги, залучити інвесторів тощо. Що ж потрібно зробити?

Спершу органи місцевого самоврядування можуть зробити наступні кроки:
1 крок - прийняття програми розвитку паліативної допомоги в місті та районі;
2 крок - надання в безоплатну оренду приміщення для відкриття відділення паліативної допомоги;
3 крок- звільнення від оплати комунальних платежів;
4 - закладення певної суми на співфінансування витрат;
Громадські організації у свою чергу готові співпрацювати в цьому напрямку. За умов підтримки ініціатив владою можливе залучення коштів міжнародних донорів.

Але спочатку було слово. Є проблема, є ті, хто потребує її вирішення, – має бути і діалог, розмова.

Наразі ж є можливим і необхідним консолідувати всі зацікавлені сторони та вести роз’яснювальну роботу.

Це також дуже важливо, оскільки окрім необхідних змін в законодавстві, важливою є зміна в свідомості пересічних громадян та їх ставлення до людей, які потрапили у важкі життєві обставини, навчитись бути небайдужими.

Тож все лише починається!